Основною сировиною для поліефірної пряжі є поліефірне волокно, видобуте з нафтопродуктів шляхом хімічного синтезу. Поліефірне волокно має високу міцність і стійкість до стирання, що робить його стабільним у текстильному застосуванні. На етапі підготовки сировини фабрики розплавляють поліефірну стружку для формування прядильного розчину. Цей процес вимагає точного контролю температури і тиску для забезпечення однорідності волокна. Навпаки, натуральні волокна, такі як бавовняна пряжа, отримують із рослин, і процес їх виробництва більшою мірою залежить від сільськогосподарських умов, тоді як постачання сировини для поліефірної пряжі є відносно стабільним і не залежить від пори року чи клімату.
На стадії прядіння розплавлений поліефір формується у нитки через фільєру, а потім твердне в зоні охолодження. Ці зароджувані волокна проходять кілька етапів розтягування, щоб покращити їх молекулярне розташування та механічні властивості. Процес розтягування поділяється на холодне розтягування та гаряче розтягування; холодне розтягування збільшує міцність волокна, а гаряче покращує його еластичність. Порівняно з нейлоновою ниткою поліестерова пряжа має вищий модуль пружності після розтягування, тобто вона менш схильна до деформації, але нейлонова пряжа має трохи кращу еластичність, ніж поліефірна пряжа. Ця відмінність робить поліефірну пряжу більш придатною для застосувань, які вимагають стабільності.